Дивіться відео:

"Тирани, прислуга, пофігісти або адекватні батьки: хто ви є?"

Усвідомлення стилів батьківської поведінки може суттєво покращити їхні стосунки з дітьми.

Існує чотири основні стилі батьківства, кожен з яких має свої наслідки для розвитку дитини:

Авторитарний стиль виховання. Цей стиль виховання надає ідеям батьків незаперечний авторитет. Особиста думка молодших членів сім'ї стає нікому не потрібною, лідерські якості пригнічуються, ставлення до батьків приймають вид «підлеглий - начальник», майже повністю припиняючи спроби пошуку душевного порозуміння. Діти, які виховуються у такій атмосфері, часто відчувають страх стосовно батьків і прагнуть швидше випурхнути з батьківського гнізда. Авторитарний стиль виховання характеризується:

• вимогою високих досягнень;
• покараннями за невдачі;
• жорстким контролем особистого простору, інтересів, нав'язуванням занять для розвитку;
• заборонами і погрозами замість пошуку компромісу чи зміни встановлених правил.

Перерахованими методами від 7-8-річної дитини можна домогтися бездоганного слухняності. У підлітковому віці авторитет батьків починає зменшуватися. До цього часу наслідки найсуворішої вимогливості можуть сформуватися в комплекси, виражені:

• відсутністю власної гідності;
• невмінням приймати самостійні рішення;
• звичкою силових вирішень суперечливих питань;
• агресією.

Авторитетний стиль виховання. Дитина не боїться висловлювати власну думку, вона відчуває підтримку і турботу батьків. Авторитетний стиль не передбачає повної відсутності тиску з боку мами з татом, але зводить його до мінімуму, дозволяючи розкритися внутрішнім сторонам особистості дитини. Спільне подолання проблем допомагає зміцнити сімейні узи і створити творчу атмосферу між членами сім'ї. Поєднує чіткі правила з підтримкою і любов’ю. Діти, виховані в цьому стилі, більш самостійні та відповідальні. Авторитетне батьківство сприяє розвитку емоційної стабільності дитини.

Ліберальний стиль: Батьки не встановлюють суворих правил, намагаються бути друзями дітей. Це може призвести до відсутності дисципліни та поваги, насамперед, до батьків. Ліберальний стиль виховання має кілька спільних аспектів з авторитетним, проте існують ключові відмінності:

Якщо авторитетний стиль передбачає баланс між контролем батьків та свободою дітей, то ліберальний стиль нахиляється до більшої свободи та меншого контролю. Іноді доходить до того, що контроль відсутній взагалі, але це вже деструктивно.

Авторитетний стиль сприяє розвитку відповідальності та самостійності через спільне прийняття рішень. Ліберальний стиль може викликати менше вимог до відповідальності, оскільки дітям надається більше свободи у виборі. Ризик тут полягає в тому, що у дитини відсутні орієнтири щодо того, як правильно та як неправильно вчиняти.
Авторитетний стиль виховання підкреслює важливість спільних рішень та взаємовідносин у родині. Ліберальний стиль може бути менш структурованим, і батьки можуть менше акцентувати увагу на ролі авторитетів.

Найяскравішим прикладом ліберальних батьків є родина Дурслів в книжках про Гарі Потера.

Поблажливий стиль виховання. Батьки байдужі до виховання, часто зайняті своїми справами. Це може призвести до серйозних проблем у розвитку дітей через брак підтримки та любові. Поблажливе виховання може негативно вплинути на психоемоційний стан дитини.
Поблажливий або байдужий стиль виховання дитини в сім’ї може бути шкідливим для дитини з кількох причин:

• Відсутність чіткого направлення та плану може призвести до відчуття невизначеності та неспроможності дитини в орієнтації у світі, через що вона починає шукати собі авторитетів, якими часто виступають девіантні компанії.
• Діти можуть відчувати недостатню підтримку та захист від батьків, що може викликати стрес та емоційну нестабільність. В свою чергу, це може призвести до низької самооцінки та відчуття невпевненості у власних силах.
• Відсутність активної взаємодії може створювати відчуття віддаленості між батьками та дітьми, що може призвести до погіршення взаємин та спілкування.

Висновок: Усвідомлення свого стилю батьківства важливе для формування здорових стосунків з дітьми. Кожен стиль має свої наслідки, тому варто визначити, який стиль ви використовуєте, і, за потреби, змінити його на більш підтримуючий.